Усі ми знаємо Німеччину як одну із найрозвиненіших країн планети. Проте цей статус їм забезпечили промислові та технологічні досягнення минулого. А от у цифрову епоху країна стала справжнім лузером і лишалася таким до останніх років, коли традиційні компанії почали тісно працювати із інноваційною екосистемою. У своїй новій колонці про цифрову трансформацію Innovation Strategist компанії Civitta Антона Верховодов розбирається, чому так сталося, як вдалося розвернути ситуацію та чому цей сценарій можна повторити в Україні.

Німецьке промислове диво

Секретний соус переходу від післявоєнних руїн до ключової економіки планети полягав у промисловості, технологіях та типово німецьких рисах характеру. Чітке планування, ієрархія у виконанні, робота із високими промисловими технологіями, продумування усіх деталей та доведення своїх продуктів до ідеального стану – ось головні атрибути стереотипного German Engineering, головні компоненти успіху «Нації інженерів».

Десятиліттями цй коктейль приносив німцям славу та багатство. Як завжди буває із тривалим успіхом, його причини стали немов релігією та міцно засіли у голові нації. «Якщо це працює – навіщо змінювати? Ми так завжди робили і завжди були успішними» – до болю знайома мантра, яку хрещений батько інноваційної теорії Клейтон Крістенсен назвав «дилемою інноватора».

Успіх зробив Німеччину сліпою до змін у світі. Головним чином – до інтернету, цифровізації нашої поведінки та соціально-економічних змін під впливом нових технологій.

Німецький технологічний провал

Коли Bosch випустив автоматичні газонокосилки, їх користувацький досвід був по-німецьки педантичним. Розставити по ділянці обмежувальні стовпчики, так щоб між ними був відкритий простір для обміну сигналом. Обов’язково розвернути у правильному напрямі. Поверхня має бути майже ідеально рівною. Запрограмувати апарат по днях тижня або на ручний старт. Запустити і чекати, поки ідеальні німецькі механізми підстрижуть травичку.

Чому ж це біль? Бо американські та китайські аналоги вимагали мінімум дій. Розпакував, через смартфон підключив до wifi, визначив по GPS на Google Maps свою ділянку з уточненими по супутникових фотографіях параметрами, натиснув кнопку – і вуаля, диво техніки їде, господар насолоджується виконаною роботою. А власник німецького агрегату вимазався у землі та траві, настраждався із налаштуваннями і ще не факт, що отримав скошену траву.

«Done is better than perfect – принцип, який фундаментально конфліктує із рецептом німецького успіху»

І таких ударів прогресивні компанії завдали традиційному німецькому бізнесу по багатьох фронтах. Дісталися навіть до головної німецької святині – автомобілів. Ну що може бути краще за ідеально зібрані BMW, Audi, Mercedes-Benz чи Porsche із великою кількістю прибамбасів та потужним двигуном? Чи може нерівно зібраний електромобіль за ті ж самі гроші та ще й з обмеженим набором опцій навіть бути на радарі конкуренції? Як виявилося, Tesla може: на американському ринку у цьому класі її продажі за кілька років повністю випередили німецький автопром.

Додатковий удар по німецькому его – компанії-лідери. У промислову, інженерну епоху німецькі гіганти завжди були серед найбільших у світі. А у добу інтернету? Серед світових лідерів не було жодної. Більше того, технологічні гіганти Google та Uber замахуються на зміну правил гри у вже згаданій «святій корові» – автоіндустрії.

Паралельна реальність Берліна

І поки німецька промисловість дивилася на економічну стагнацію та впадала у ментальну кризу, на світову арену вийшов Берлін.

На початку цього тисячоліття група студентів бізнес-шкіл на чолі з братами Замверами шукали, чим би цікавим зайнятися. У консалтинг чи інвестбанкінг йти не хотілося, промисловість не цікавила. Вирішили погратися у підприємців та скопіювати eBay у Німеччині. За кілька років продали компанію самому eBay за $43 млн та зрозуміли, за якою моделлю працювати.

Протягом наступних років вони створили ще декілька копій (інколи банальних, інколи переосмислених) інтернет-проектів, які вистрелювали на інших ринках, та добре їх продали. Поступово ці активності оформилися у Rocket Internet – «завод» по виробництву стартапів. Цей «завод» наймав велику кількість молоді, трохи досвідчених спеціалістів, видавав їм методичку по запуску стартапів та вирішенню проблем користувачів, шукав перспективні ідеї та перспективні ринки, давав гроші та відправляв реалізовувати задуми.

Засновник Rocket Internet Олівер Самвер (у центрі) разом із CEO інкубатора та фінансовим директором компанії (Getty Images)

Щось їм вдавалося, щось ні. Багато людей відпадали, деякі ставали успішними серійними підприємцями. Але усі вони (а це – тисячі людей протягом багатьох років) навчилися будувати стартапи, запускати інноваційні бізнеси та працювати із цифровими технологіями. І це створило потужну інноваційну екосистему в Берліні, де найкрутіші діячі у певний період своєї кар’єри були пов’язані з Rocket Internet та й досі лишаються з компанією у хороших стосунках.

Із часом ця тусовка награлася у копіювання американських інтернет-бізнесів, набила руку на успішному створенні стартапів та пішла підкорювати «серйозніші» індустрії: банки, промисловість, транспорт, енергетику.

Конфлікт поколінь та союз майндсетів

Спочатку це нагадувало війну. Традиційні промисловці хейтили хіпстерів, які продавали цифрові мильні бульбашки і взагалі нічого не знали про справжній бізнес. Цифрові підприємці сміялися із низькомаржинальних старих вусанів, які консервувалися у своїх історіях успіху та поступово програвали світову конкуренцію. Традиційний конфлікт поколінь у масштабах економіки, яка швидко втрачала лідерські позиції.

Але війна продуктивності не принесла. На щастя, з’явилися ті, хто ризикнув побудувати мости. Локомотивом стали не тільки звичні «цифрові» гравці, а й «важка» індустрія.

Свої історії успіху мають багато інших гігантів. Deutsche Telekom через свій інкубатор hub:raum залучає спільноту до розробки нових технологій, які успішно виходять на ринок. Виробник пігментів та фарб Lanxess будує e-commerce платформу і заробляє на товарах конкурентів. Deutsche Bahn, Siemens, BMW – усі вони окремо та у партнерстві працюють із інноваційною екосистемою.

Інноваційний епіцентр

Сьогодні Німеччина повертається на арену релевантних гравців сучасної економіки саме завдяки співпраці цифрових талантів із промисловими експертами. 160 корпоративних інноваційних лабораторій – багато хто починає жалітися на нестачу талантів, але зупинятися традиційний бізнес не збирається. Вони відчули результат союзу цифрової економіки та традиційної інженерної експертизи.

Цілком імовірно, що нові технологічні гіганти не прийдуть із німецьких стартапів. Вони знайшли для себе кращу і прибутковішу нішу: допомогти своїм традиціним компаніям успішно протистояти загрозі цифрових гігантів та адаптуватися до викликів майбутнього.

Де ж тут Україна

Важкість промисловості, «нація інженерів» – одні з головних підвалин, через які німецька економіка не хотіла займатися інноваціями. У чомусь це подібно до ситуації в Україні. Німеччині вдалося змінити ситуацію. І справа тут не у грошах, які тамтешні бізнесмени рахують із надзвичайною педантичністю, до цента на мільярд євро.

Рецепт нового німецького успіху – співпраця інноваційної екосистеми та традиційного бізнесу для вирішення реальних запитів. Для цього в Україні слід побудувати компетенції у запуску цифрових бізнесів, запустити співпрацю традиційних компаній з інноваційною екосистемою, а корпораціям – ретельно подумати над стратегією та визначити свої інноваційні потреби, які потім треба постійно транслювати стартапам.