Надлишок технолігій може зашкодити. Репортерка Recode Ширін Гаффарі переконалася в цьому на власному досвіді. У своїй колонці, яка тягне на міні-дослідження, Гаффарі розповідає, що може статися, коли пристрої отримують владу над своїми власниками. UNIT Citizen публікує переклад матеріалу, виконаний бюро перекладів «Профпереклад».

Я зрозуміла, що втратила контроль, коли подруга викрила мене за кавою: за півгодини розмови я перевірила телефон разів з 11. Не я рахувала це зробила вона.

«Що це зараз було в тебе нервовий тик?», спитала вона.

Звісно, ні. Я мала низку пояснень. Що, як це було повідомлення в Slack про екстрену новину, яку я маю висвітлити? Або відповідь на мою історію в Instagram? Або щось сталося з рідними?

Але коментарі до мого смішного відео про курчат, що вільно гуляли в місцевому магазинчику, могли й зачекати. І якби я справді була потрібна своїм рідним, вони б мені зателефонували.

Це був переломний момент. Я усвідомила, що, як і багато американців, по чотири години на день вдивляюся в телефон і маю залежність від свого мобільного пристрою.

Автор: Zak Tebbal

Ми дедалі більше усвідомлюємо, що вдивлятися в телефон цілий день, ймовірно, не дуже добре для нашого психічного здоров’я. Ціла індустрія виникла довкола викорінення, обмеження або зміни нашої залежності від надміру популярної технології. Готельні мережі замикають телефони своїх відвідувачів, щоб забезпечити їм комфортніший відпочинок. Молоді геймери в передмістях Сіетла відвідують групові зустрічі на кшталт «анонімних алкоголіків», щоб подолати фрустрацію через брак дофаміну, припливи якого відбуваються після успішного ураження цілі на віртуальному екрані. Нарешті, вже є книжки з самовдосконалення, які покликані допомогти людям зменшити залежність від цифрових технологій.

Програми допомоги можуть називатися по-різному: цифровий велнес, цифровий детокс, цифровий мінімалізм, та всі вони спрямовані на вирішення тієї самої проблеми.

Ми втратили контроль над тим, наскільки ми дозволяємо технологіям проникати в наше життя.

Я почала досліджувати способи, як відновити контроль над тим, скільки часу я проводжу перед екраном. Ось дещо про найпопулярніші методи, їх походження і дієвість.

30-денне очищення

Ідея доволі проста: щоб зруйнувати цикл залежності, обмежте на деякий час користування телефоном. За такого підходу ви, по суті, розглядаєте додатки у вашому телефоні як велетенський шведський стіл із десертами. Виключіть із вашого раціону пончики з шоколадною посипкою і морозиво з печивом, доки ваш цукор не нормалізується, а потім повільно повертайте лише ті продукти, які вам справді потрібні.

Професор Кел Ньюпорт, автор бестселерів про робочі звички, який примудрився досягти комерційного успіху у XXI сторіччі без Twitter, Instagram чи Facebook, публікує нову книжку «Цифровий мінімалізм», частково присвячену цій ідеї. У ній викладено філософію того, як прийняти й водночас скоротити присутність технологій у вашому житті, зокрема за допомогою 30-денної програми очищення від цифрового забруднення.

Нещодавно в авторській колонці в «Нью-Йорк Таймс» Ньюпорт переконливо обґрунтовував філософію цифрового мінімалізму. Він зазначав, що вона «скидає» смартфон «з позиції компаньйона до об’єкта розкошів, як-от крутий велосипед або високоякісний блендер, що дарує велике задоволення, коли користуєтесь ним, але не заповнює весь ваш день».

Ньюпорт – не перший, хто дає практичні поради, як змінити звички у користуванні цифровими пристроями. Нова книжка Кетрін Прайс «Як розлучитися з телефоном: план як повернути собі життя за 30 днів» розповідає, як дізнатися, що ви вже залежні від телефону, та як позбутися цієї залежності (секрет: не робіть усе одразу). Ви можете дотримуватись цих порад будь-де. Цей спосіб досить дешевий, за винятком вартості самої книжки.

Питання в тому, що відбувається після закінчення періоду добровільної відмови від телефону. Чи справді люди видаляють непотрібні додатки? Загалом ідея щодо періоду цифрового детоксу досить нова. Тож поки що зарано стверджувати, якою мірою ці програми ефективні для підтримання змін у довгостроковій перспективі.

Обмеження додатків

Сем Кіршнер, операційний директор венчурного фонду, що спеціалізується на інвестиціях у стартапи на ранніх стадіях, шукав не так повного очищення від цифрових пристроїв, як плану для раціональної цифрової дієти. Тому він дозволяє собі щодня лише 15 хвилин в Instagram і до п’яти хвилин у Facebook. Дотримуватися такого режиму йому допомагають таймери, вбудовані в операційну систему мобільного телефону.

Якщо у вас iPhone, найпростішим варіантом буде функція Screen Timе, вбудована в операційну систему iOS. Ви можете встановити ліміти на час, протягом якого ви користуєтеся тим чи іншим додатком. За п’ять хвилин після появи попередження робота додатка переривається. Розблокувати додаток можна за допомогою цифрового паролю. Для таких людей як Кіршнер (що явно більш здатні до самообмеження, ніж я) попередження достатньо, аби вийти з додатка.

Подібний додаток є і на платформі Android – він називається Digital Wellbeing («Електронний добробут»). Версія від Google агресивніша: вона справді блокує можливість користуватися додатком, якщо перевищено дозволений час. Однак вона менш ефективно нагадує про ваші звички, оскільки не надсилає щотижневих звітів про користування додатками, як це робить додаток від Apple.

Утім, багато користувачів вважають, що ці щотижневі звіти швидше допікають, ніж мотивують. Та й поки що немає свідчень, наскільки вони дійсно впливають на поведінку користувачів.

Facebook та Instagram також мають функції, які відстежують тривалість користування додатком, дають змогу встановлювати обмеження та блокують повідомлення на якийсь час. Схожі функції є в Snap і навіть у деяких додатках для знайомств на кшталт Bumble.

Для мене, однак, проблема з одноразовим налаштуванням обмежувальних функцій у додатках полягає в тому, що налаштувати телефон так, аби користуватися лише тими додатками, якими хочеш, і тоді, коли хочеш, може здаватися неможливим.

Налаштування забирає багато часу, та й важко передбачити, коли та який додаток знадобиться. Одна моя подруга, встановивши обмеження на користування соціальними мережами, в результаті заблокувала собі деякі логістичні додатки, які їй справді були потрібні, зокрема Lyft. Звісно, їй вдалося це виправити, проте, оскільки додатки з’являються в нашому житті й зникають із нього, користування обмежувальними функціями може стати випробуванням саме по собі.

Мобільні телефони без складних функцій

Для тих, хто, як і я, не любить морочитися з оптимізацією налаштувань для десятків додатків, привабливим варіантом може стати користування «простим телефоном». Прості моделі зазвичай або не підтримують швидкий мобільний інтернет, або не оптимізовані для використання «важких» додатків. Можна використовувати їх замість або одночасно зі смартфоном, щоб бути трохи менш одержимим ним. Популярними варіантами є моноблоки від Nokia й телефони деяких китайських виробників.

Популярний інтернет-мем про Nokia і #10yearschallenge

Однак є щось нелогічне у придбанні ще одного телефону, щоб утримати мене від використання того, який я вже маю. Можливий вихід – програмний «даунгрейд» власного смартфону. Ви можете перетворити свій iPhone на примітивний телефон за допомогою опції Downtime у функції Screen Time – вона блокує всі додатки, за винятком обраних, і при цьому залишає можливість телефонувати й обмінюватися повідомленнями.

Самообмеження

Я була вражена тим, наскільки багато людей, попри всі ці вбудовані технічні засоби й офіційні програми, застосовує власні підходи для більш доцільного використання соціальних мереж. Як зазначила Кашмір Гілл в інтернет-виданні Gizmodo, вкрай непросто цілковито звільнитися від продуктів великих технологічних компаній, навіть коли ви цього сильно прагнете. Для багатьох усе зводиться до низки домовленостей із самими собою про поступове усунення технологій зі свого життя.

Наприклад, багато хто видаляє Facebook та Instagram зі своїх телефонів, обмежуючи доступ до них лише ноутбуками тут вони менш схильні до перегляду стрічки новин в стані забуття.

Одна особа, яка хотіла мати Instagram та Facebook на своєму мобільному пристрої, однак прагнула обмежити користування ними, винайшла більш витончений спосіб. Вона налаштувала використання додатків Instagram та Facebook тільки через wi-fi, а не через мобільний інтернет. Отже, могла користуватися цими додатками лише вдома.

Інший мій друг вдало забув свій пароль від акаунта Facebook і навмисне ніколи не намагався знову туди увійти.

У цьому є щось привабливе: люди створюють власні механізми, щоб регулювати використання смартфонів, а не чекають, коли технологічні компанії додадуть спеціальні функції до оновленого програмного забезпечення.

Виїзні семінари

Людям, яким самообмеження здається надто складним (або які просто хочуть втекти від власних мобільних телефонів), пропонують виїзні семінари. Це може чимало коштувати: детокс-семінар із творчого написання текстів на Ібіці обійдеться в суму до $2200 (без вартості перельоту) за тиждень блаженства без зв’язку.

Оскільки питання витрати декількох тисяч доларів на те, щоб хтось наглянув за моїм мобільним телефоном, я навіть не розглядаю, то швидше скористаюся порадою тих, хто регулярно планує вихідні в походах із наметами в таких місцях, де точно не буде доступу до мобільних мереж.

Вимкнути телефон

Є також, здавалося б, надто очевидне рішення: вимкнути телефон. Дехто робить це на кілька годин або на один визначений день тижня. Для тих, кому бракує самодисципліни для цього, є всілякі сейфи, зарядні станції та різноманітні фізичні пристрої, призначені для ізолювання телефону, якщо ви не довіряєте власній здатності тримати його при собі, не користуючись ним. Однак, врешті-решт, багато хто добре справляється й просто вимкнувши та відклавши телефон.

«Сірий екран»

Телефони стають більшими та яскравішими, на них дедалі зручніше дивитися, однак деякі люди сповнені рішучості послабити візуальну привабливість екрану, переводячи його в монохромний режим.

Градації сірого є вбудованою функцією операційних систем iOS та Android, призначеною для людей із вадами зору. Однак нині їх широко використовують люди, які намагаються позбутися залежності від смартфонів. Ідея ось в чому: якщо ваш телефон не такий приємний на вигляд, ви дивитиметеся в нього менше.

lifehacker.com

Хоча для багатьох це може бути правдою, однак інші потрапляють у пастку залежності від соціальних мереж. Алекс Герн у матеріалі Guardian пише: «Щойно ви потрапляєте в соціальну мережу, ефект грального автомата спрацьовує так само, як працює завжди: тиснете, щоб оновити стрічку, дивитеся, чи з’явилося більше лайків, дивитеся, чи з’явилися нові пости, й повторюєте все заново».

Професійна допомога

Терапія залежності від високих технологій є новою галуззю психології, що швидко розвивається. Серед експертів існує рух за офіційне включення такої залежності до переліку психічних розладів. Інтернет-залежність уже з 2008 року вважається психічним розладом у Китаї, де заклади, що одержали погодження держави, намагаються лікувати залежних від технологій людей.

Усі ці методики є, по суті, механізмами подолання глибинних проблем, через які популярні технології, що з’єднують нас, можуть втягнути нас у залежність. Існує поле для ширшого обговорення того, як технологічні компанії можуть системно знизити «прилипання» до їхніх продуктів. А поки що ми і далі боремося з нашими пристроями сам на сам.